Вітаємо вас, юні прихильники хімії, на сторінці гуртка “Хімікус - Цікавікус". Наш гурток призначений для допитливих дослідників світу, тим, хто не вважає хімію нудною, кому цікаві незвичайні властивості всім відомих та невідомих речовин!
Давайте проголосуємо за науково-дослідницьку роботу учня нашого ліцею
Осіпи Олексія
"Діагностика гелікобактеріозу шлунка дихальним тестом по аміаку" !
З роботою можна ознайомитись тут.
Проект подано на конкурс наукових проектів Інтелектуалізація, що проводиться корпорацією Intel. Проголосувати ви можете за допомогою своїх аккаунтів в соціальних мережах (а саме Facebook, Twitter, Google+ та ВКонтакте) або зареєструвавшись на сайті конкурсу. Пропонуємо вам інструкцію, яка допоможе проголосувати, якщо у вас виникли проблеми:
Класичним способом добування водню є взаємодія металів (тих, що розташовані в ряду активності до Н2) з кислотами. Але ми знаємо, що деякі метали, сполуки яких амфотерні, взаємодіють також і з лугам. Як правило, на уроках не вистачає часу провести такі реакції, тож на гуртку ми дослідили взаємодію алюмінію з концентрованим розчином лугу. В конічну колбу насипали натрій гідроксид (грамів 10), додали 15-20 мл води і поклали в утворений доволі міцний розчин лугу гранули алюмінію. Так як поверхня алюмінію завжди вкрита міцною оксидною плівкою, довелось трохи почекати, доки вона розчиниться (адже алюміній оксид – амфотерний, реагує як з кислотами, так і з лугами). Після розчинення оксидної плівки алюміній активно почав реагувати з розчином лугу, виділяючи водень:
2Al + 2NaOH + 6H2O = 2Na[Al(OH)4] + 3H2↑
Ця реакція є екзотермічною, і тому через декілька хвилин швидкість виділення водню помітно зросла, адже розчин розігрівся. Аналогічна реакція відбувається і з розчином пральної соди Na2CO3, який має сильнолужну реакцію середовища. Ось чому алюмінієвий посуд не рекомендують мити з содою!
Ми перевірили водень, що виходить з газовивідної трубки, на чистоту, та підпалили його. Як видно на нашому відео, чистий водень горить спокійним полум’ям:
Водень зібрали способом витіснення води і підпалили.
Ми дослідили якісні реакції на сполуки Fe2+ та Fe3+
Добули "кров для аналізу"
Реакція солі тривалентного Феруму (Fe2(SO4)3) з тіоцианатом (роданідом) калію (KSCN) настільки видовищна, що її часто використовують для імітації крові. При взаємодії йонів Fe3+та SCN- (часто пишутьCNS- або NCS- ) утворюється комплекс (спрощено можна записати його формулу як [Fe(SCN)3]), який дуже нагадує кров (навіть за консистенцією!). Отже, цю реакцію можна використовувати не лише для якісного визначення йонів Fe3+, а для імітації крові. (Дійсно моторошно стає, якщо артистично її виконати!). Реакція надзвичайно чутлива і за її допомогою можна визначити навіть сліди Fe3+ у воді з водогону.
Взаємодія ферум(ІІІ) хлориду з калій тіоцианатом
І знову двійка! (ридаємо кривавими сльозами разом)
А ми використали мороз для цікавого досліду! При температурі -20⁰С і нижче як цікаво запускати мильні бульбашки! Вони замерзають, і наче полімерні кульки з охолодженим повітрям, падають вниз, цілком підтверджуючи закони фізики.
"Морозні канікули" не пройшли даремно! :-)
Практично всі гуртківці захоплюються вирощуванням кристалів. В хід йде все – від готових наборів до класичних галунів та купоросів. Ми вже перевірили декілька готових наборів (тут ви можете подивитись фото), нарікаючи на те, що практично ніде не було вказано, які саме речовини застосовуються для експериментів. І ось, здається, Маша (з 15-філологічної (!) групи) розкрила таємницю «кристалів з Китаю»! Маша взяла для своїх дослідів звичайну кухонну сіль, приготувала насичений розчин і додала харчові барвники, які придбала в найближчому супермаркеті. В результаті виросли кристалики фіолетового, рожевого та жовтого забарвлення, які так схожі на ті, що ми вирощували з готових наборів. Фарбники рівномірно розподілились по всьому об’єму кристалів. Для тривалого зберігання різнокольорові кристалики Маша вкрила безбарвним лаком (манікюрним, адже там такий зручний пензлик!). І ось подивіться:
В класичних підручниках хімії серед найпопулярніших реактивів – окисників завжди в першу чергу розглядають калій перманганат, сполуку, в якій Манган виявляє найвищий ступінь окиснення - Mn+7, і тому активно приєднує електрони. Окисні властивості цієї речовини широко використовують в медицині, і раніше «марганцівка» була в кожній аптечці.
На жаль, використання цього реактиву зараз обмежене, часто доводиться вивчати хімію лише теоретично, тому пропонуємо подивитись наше відео, в якому ми використали останні залишки перманганату з бабусиної аптечки для дослідження окисної дії перманганату в кислому, лужному та нейтральному середовищах.